Заха Хадід — жінка-ікона, яка зламала архітектурні стереотипи

Жінка з бурхливою фантазією, яка змогла зруйнувати архітектурні стереотипи. Вона обрала нетипову професію не тільки як для жінки мусульманської країни, а загалом, адже архітектуру вважали чоловічою професією. Вона довела світу, що може стати культовим архітектором, хоч і визнавала, що соціум упереджено сприймав архітектором жінку-іноземку, до того ж, якщо ця жінка ще й творить щось не стандартне.

Заха Хадід стала іконою для молодих архітекторів. Її стиль, який ще кілька десятків років тому не сприймався сучасниками, був екстравагантний і не перспективний став класичним для нового покоління. Її називають архітектором з іншого виміру, «королевою форм», «королевою постмодернізму та деконструктивізму», «примадонною архітектури», «планетою на власній неповторній орбіті», «легендою свого часу», а її роботи — космічними, з особливим творчим почерком.

Одинадцятирічною дівчинкою мріяла стати тією, хто придумує будинки, ще не знаючи як називається ця професія. Її архітектурна кар’єра була така ж неординарна та особлива як і проекти. Отримала математичну освіту в Американському університеті Бейрута і планувала продовжити навчання у Швейцарії. Але вибрала архітектуру, переїхала у Лондон та навчалася у Школі Архітектури при Асоціації Архітектури. Там зустріла свого першого творчого наставника, нідерландського архітектора-новатора Рема Колхаса, який після навчання запросив її працювати у своєму архітектурному бюро OMA. У тридцятирічному віці заснувала архітектурну компанію «Zaha Hadid Architect», яка спершу була архітектурним ательє.

Слава та визнання прийшли не одразу: близько десяти років програвала десятки тендерів, бо її проекти  видавалися інвесторам надто футуристичними, інноваційними, а тому — ризикованими.

Перший реалізований проект — пожежна станція меблевої фабрики «Vitra» у Німеччині. У ньому вона вперше гучно заявила світові про свій талант: споруда, як мініатюрна блискавка у вигляді бомбардувальника «Стелс», де рух пожежних машин фіксувався наче хореографічні діаграми.

Її феномен полягає у нетиповому, абстрактному баченні архітектури. Робила екстравагантні зображення форм будівель, які спершу ніхто не сприймав серйозно. Абсолютно унікальні форми: звивисті, деформовані, з порушеною геометрією, «нестійкі» — наче не мають опори під собою і от-от впадуть. У  них часто немає розмежувань між верхом і низом, напрямками — тільки динамічні потоки. Її роботи незвичні, футуристичні, і водночас емоційні. Сприймала архітектуру не тільки як споруду, а як мистецтво, завдання якого викликати емоції, змушувати думати. Патрік Шумахер, генеральний директор «Zaha Hadid Architect» казав, що «це була жінка з величезною цікавістю до життя і всього дивного».

Центр Гейдара Алієва в Азербайджані

За цей проект у 2014 році Заха Хадід отримала премію «Проект року» від Лондонського музею дизайну. У центрі розміщені музей, концертний зал, виставкові зали, конференц-зали, аудиторії і ресторан. Під різними ракурсами і поворотами будівля змінюється. За словами архітекторки, концепція проекту у безмовності просторового потоку, а також — у вираженні ментальності азербайджанців.

Ще одна особливість архітектурного стилю Заха Хадід — гармонійне поєднання у футуристичних, конструктивістських спорудах природного ландшафту.

Morpheus

Сюрреалістичний готель в Китаї, задуманий як «міське вікно», яке з’єднує курортний комплекс «Місто мрій» та місто Макао. Фасад будівлі із двох веж, з’єднаних мостами, що утворює порожнини, облягає сітчастий екзоскелет. А на даху просто неба — гігантський басейн.

Заха Хадід зауважувала, що їй було цікаво передати емоції, які відчувала б людина у дикій природі, де немає певного маршруту, тому досліджує незнайому територію і насолоджується новими краєвидами.

Галактика Сохо в Пекіні

Панорамні куполоподібні структури, які плавно з’єднані між собою. Заокруглені міжповерхові перекриття створюють враження постійного руху. Такий дизайн не випадковий: Заха Хадід врахувала строкатість Пекінської архітектури, тому і створила саме таку споруду, як вона казала: «інтерпретацію, навіяну природою».

Заха Хадід ставила перед собою ціль — надихати людей архітектурою. Зізнавалася, що найскладніше у роботі архітектора — це пояснити людям, що будівлі можуть бути не тільки прямокутними.

Політехнічний університет у Гонконгу

Спроектований у формі корабля, символізує динаміку розвитку мегаполісу та високий рівень навчального інноваційного закладу. Візуальну динамічність руху будівлі додає і її так звана «безшовність».

У 2004 році стала першою в історії жінкою, нагородженою Притцкерівською премією за проект Центру водних видів спорту в Лондоні. Це найпрестижніша відзнака в галузі архітектури, що прирівнюється до Нобелівської премії. Двічі удостоєна премії Стерлінга. А в 2016 році — першою жінкою, нагородженою золотою медаллю RIBA від Королівського інституту британський архітекторів.

Лондонський центр водних видів спорту

Центр створений для проведення Олімпійських ігор 2012 року. Основну архітектурну концепцію Центру Заха Хадід пов’язала з рухом води: хвилеподібний дах, який піднімається із землі наче хвиля та додає будівлі пластики руху, а водночас — з’єднує зі Страдфортським мостом. Басейни у Центрі вміщують близько 10 млн. літрів води, а залежно від виду змагань, мають здатність змінювати глибину і ширину.

Заха Хадід померла у 2016 році у 65-річному віці від серцевого нападу, спровокованого загостреним бронхітом. Її архітектурне бюро продовжує працювати під керівництвом Патріка Шумахера у стилі засновниці.

В Україні у 2022 році з’явиться перший проект бюро «Zaha Hadid Architects» — три станції метрополітену у Дніпрі, зокрема, входи, касові зали та площадки відправлення поїздів.