Архітектура – це корпоративний продукт, який ми всі купуємо
Архітектура, на відміну від інших сфер культури, може бути об’єктом особистого сприйняття і реального проживання людини. Для багатьох компаній проектування нової будівлі є основною можливістю показати свій естетичний смак та цінності, а ще – створити цікаву архітектурну загадку. Навіть, якщо це офісні структури, використовувані майже 24 години на добу співробітниками компаній, вони також є предметом уяви людей по всьому світі. Адже багато з нас, побачивши нетипові будівлі на фото чи у кіно, мимовільно замислюються: «Як це, перебувати у тих місцях?»
Тому сьогодні компанії все частіше використовують архітектуру як спосіб представити свій бренд та особливий смак світові. Саме корпоративні офіси зараз найбільш зосереджені на такого роду брендингу. Зрештою, інновації можуть відбутися лише тоді, коли простір змушує їх до цього. Однак, чи отримують реальні користувачі від цього користь?
Впродовж останніх кількох років фірми з великим ім’ям приєдналися до цього напрямку, зокрема Apple і Foster + Partners, які найбільш відомі своїми глянсовими та безкомпромісними творіннями. Щодо Apple, то прикладом може слугувати нове університетське містечко, яке зображене дуже ефектно: глянцеві аркуші скляних будівель неначе нагадують ноутбук Apple, поверхня якого досконало відполірована. Але співробітники компанії скаржаться на неприємні робочі простори та великі відстані всередині містечка. Для місцевих жителів кампус є ще менш комфортним, незважаючи на те, що він є основним місцем їхнього проживання. Залишається сподіватися, що будівлі та квартали, де формується майбутнє, зможуть відображати почуття інновацій і матимуть вплив на побудоване середовище. Інакше фірмові простори не будуть структурами для фактичного перебування, а лише продуктами для віддалених глядачів.
Будівля може бути колосальним досягненням архітектури, але треба пам’ятати, що вона має величезну присутність у житті тих, хто кожен день у ній перебуває. Саме тому дилема таких типів будинків полягає в тому, що їх останнім часом більше хвалять за вигляд на екранах чи світлинах, ніж на вулиці. В цьому і полягає розрив між віддаленими глядачами архітектури (які бачать лише те, як вдало її сфотографовано чи розрекламовано) та фактичною присутність будівлі у повсякденному житті тих, для кого насправді призначено дизайн.
Це і є проблемою сьогодення. Суть архітектури втрачається, коли будівлі стають товаром для віддалених глядачів, а не зацікавлених учасників міського життя. І якщо компанії продовжуватимуть використовувати архітектуру як певну стратегію брендингу, варто звернути увагу на те, кому вони її продаватимуть. Чи дизайн може зберегти свою цінність для широкої публіки, коли він представлений як вартісна пропозиція для одиниць? Напевно ні.