Днями Головний архітектор Інституту проектування Комфортбуд дав інтерв’ю для Українського видання PRAGMATIKA.MEDIA. Стаття під назвою “Цвет, как эмоциональный тригер” увішла до пятого жовтневого тому видання “Let`s talk about!..”. 

З дозволу видання публікуємо цю статтю! 

“ДЕКОЛИ ПОТРІБНО
РОЗЧИНИТИ ОБ’ЄКТ В ОТОЧЕННІ, А ДЕКОЛИ, 

НАВПАКИ — ВИДІЛИТИ”

Виталий Козлов
главный архитектор
Института проектирования
«Комфортбуд»

 

 

 

 

Несмотря на то что такой сценарий кажется на первый взгляд простым и очевидным, за ним стоит ряд масштабных предпроектных исследований, которые в итоге должны привести к формированию комфортной среды с грамотно вписанным архитектурным объектом. Именно о таких исследованиях и объектах мы поговорили с главным архитектором Института проектирования «Комфортбуд» Виталием Козловым.

PRAGMATIKA.MEDIA: Якими принципа ми ви керуєтесь на стадії проектування, коли вписуєте будівлю в існуючий контекст з точки зору кольору?

Віталій Козлов: Колір завжди має другорядне значення в архітектурі. Йому передують зміст та форма.
Колористика будівлі залежить від багатьох факторів. Наприклад — контекст. Деколи потрібно розчинити об’єкт в оточенні, а деколи, навпаки — виділити, підкресливши за допомогою кольору. На мою думку, коли є виразна форма, то білий — це саме те, що потрібно. Та все ж буває й так, що колір формує основний сценарій архітектурно-художнього образу — акцентує деталі або маскує недоліки.

P.M.: А яке з завдань є більш цікавим для архітектора — створювати проект з нуля, вибудовуючи цілісний комплекс з точки зору композиції та кольору на абсолютно новій території, або ж вписувати будівлю в історичну
забудову, відштовхуючись від існуючої колористики?

В. К.: Насправді для архітектора будь-який проект — це виклик, чи то нове будівництво, чи реновація. Відповідальність однаково висока. В першому випадку так само йде втручання в існуюче середовище — просто
воно природне, а в другому — штучне, вже кимось попередньо перетворене. В обох варіантах важливо «не нашкодити». Так, створювати свій сценарій завжди цікавіше. Можна сформувати спокійне та витончене монохромне середовище або ж, навпаки, рішення, активне за кольором. При вписуванні об’єкту в забудову вже потрібно зважати на існуючий сценарій. Але контекст не завжди диктує колір: бувають ситуації, коли можна і навіть потрібно змінювати сценарій, наповнюючи середовище новим змістом та тонами.

P.M.: Чи легко сучасним архітекторам працювати з численними стандартизованими палітрами, які надають
сучасні виробники?

В. К.: На сьогоднішній день найпоширенішими стандартами кольорів для фарб та штукатурок є NCS та RAL для емалей та лаків. На жаль, не всі виробники фарб формують свої колірники у відповідності з ними. Тому зазвичай на проектній стадії вибору кольору ми користуємось вищезазна ченими стандартами, а вже на стадії реалізації проекту підбираємо кольори безпосередньо за колірниками виробників.

P.M.: Розкажіть про рішення задачі з формування кольору фасадів будівель на прикладі своїх реалізова
них об’єктів? З якими складнощами ви стикалися?

В. К.: З останніх цікавих проектів можна виділити житловий комплекс Z119. Ідея архітектурно-художнього
образу народилась після відвідування Барселони та переосмислення побаченого безсмертного творіння Антоніо
Гауді — будинку La Pedrera. Хоча цей видатний зодчий і був поборником кольору в архітектурі, та активно використовував поліхромію у своїх творах, і в цьому випадку надав перевагу формі та природним матеріалам в оздобленні фасаду. Звичайно, будинок Z119 — тільки відлуння цього величного творіння, але в нашому проекті
так само переважають форма, пластика фасаду і білий колір. Звичайно, білий білому, як то кажуть — різниця,
і відтінок відіграє важливу роль. Адже найбільші труднощі у підборі кольору в архітектора завжди виникають через освітлення, яке вносить свої суттєві корективи у задум. Потрібно зважати на орієнтацію фасаду. В нашому випадку був обраний холодний відтінок білого, через те, що наріжний фасад зорієнтований на південний захід і залитий теплим світлом. Тут нам суттєво допомогла палітра Baumit Life та їхні «50 відтінків» білого (посміхається).

P.M.: Щодо сучасної архітектури в історичній частині міста: розкажіть, що саме було взято за основу ваших об’єктів — будівель по вулиці Барвінських, 3 та на Лисенка, 53?

В. К.: Обидва будинки розташовані в історично сформованій забудові періоду модерну. Тоді Львів активно розбудовувався. Оскільки місто входило до складу Австро-Угорської імперії, ця забудова зазнала впливу австрійського сецесіону. Це стало основним мотивуючим фактором у виборі стилістики, але з різним підходом: будинки на Барвінських, 3 запроектовані з використанням прийомів, більше притаманних західноєвропейському модерну — ар-нуво. Тут переважають лінеарні декори та площинні узори в поєднанні зі звивистими гнучкими лініями фасаду. Будинок на Лисенка, 53 — навпаки, більш стриманий та класичний у своїх формах, але з великою кількістю декоративних елементів різної стилістики: і класичні, і сецесійні, югендстильові, ар-нуво. При декоруванні ми опиралися на власні знання та відчуття стилю і користувались здебільшого творами художників-модерністів того часу — зокрема Альфонса Мухи.

P.M.: Як ви сформували кольорове рішення фасадів цих будівель? Що саме ви брали за основу — навколишню забудову чи опиралися на власний досвід?

В. К.: Підхід до кольорового рішення у цих двох комплексах був різний. Оточення на вул. Барвінських немає
певного вираженого колористичного сценарію — тут забудова здебільшого хаотична та строката. Тому мивирішили додати кольору та виділити свої будинки і розфарбували їх у яскраві теплі відтінки. Будинок на Лисенка, 53 розташований у більш сформованому ансамблі із переважно монохромною стриманою колористикою. Оскільки споруда сама по собі сильно вирізняється на фоні цієї забудови як формами, так
і розмірами — вона на один поверх вища від прилеглих будинків, — то її було вирішено розчинити у кольоровій
гамі оточуючого середовища.

P.M.: Які матеріали ви використали для оздоблювальних робіт? Чому саме їх?

В. К.: У цих будинках використані комплексні рішення в оздобленні фасадів від Baumit. Зокрема системи скріпленої теплоізоляції Star System. Таке рішення — завжди гарантія того, що всі матеріали системи працюватимуть злагоджено, а це, в свою чергу, підвищує її довговічність.

P.M.: І насамкінець: наскільки довговічні сучасні фарби для зовнішніх робіт?

В. К.: Ще якихось 10 років тому знайти якісну фарбу для фасадних робіт на ринку було досить проблематично. Існувало безліч дешевих неякісних фарб, які втрачали колір за 2—3 роки, а якісні були занадто дорогими. Сьогодні ситуація змінилась на краще — з’явились відомі бренди з відносно недорогими пропозиціями та високою якістю матеріалів. Саме такими є фарби Baumit — а на додачу ще й з новітніми нанотехнологіями. Наприклад, Baumit Nanopor Top — фарба із функцією самоочищення, яка надає фасаду будинку незмінного кольору та довговічності. Власне, наш будинок Z119 — перший у Львові, на якому буде застосовано фарбу Nanopor Top, і уже найближчими роками ми на власні очі зможемо оцінити цю технологію.

 

Джерело: https://pragmatika.media/news/pjatyj-oktjabrskij-tom-let-s-talk-about/